Четвер, 24 Вересня 2020, 00:49
Вітаю Вас Гість | RSS

Середня загальноосвітня школа №65 м.Львова

Меню сайту
Категорії розділу

Каталог статей

Головна » Статті » Ювілей » Нам - 25 років

Мій другий дім

Після хліба найважливіше для народу –  школа.

Ж. Дантон

        І справді школа – чи не найважливіший етап життя кожного з нас: тут ми знайшли друзів, тут вперше закохались, зазнали перших невдач і саме тут нас навчили не зупинятись на досягнутому.  Основа основ – ось чим для мене стала школа, бо саме тут навчили, як правильно і з максимальною користю використовувати свої знання, тут дали серйозну базу для успішного майбутнього. Навіть пишучи, пригадую різноманітні повчальні фрази, що їх неодноразово повторювала наш класний керівник Іваненко Ольга Степанівна на виховних годинах. У школі ти розвиваєшся всесторонньо. На уроках готували різноманітні проекти, що поєднували в собі багато цікавого: варто пригадати лиш «65-ТБ» - різдвяний відеосюжет,  який ми з однокласниками витворили спеціально до уроку української літератури – скільки цікавих завдань для нас вигадувала улюблений учитель Підгрушна Галина Ярославівна. Приємно також було відчути себе в ролі редактора, беручи безпосередню участь у створенні шкільної газети «Максимум», яка, попри те, що мала ще не до кінця сформовану на ранніх етапах команду, вже посідала призові місця на міських конкурсах медіа. Та найголовніше те, що шкільні роки дають нам шанс помилятися і виправляти помилки, вчитися на них, щоб ніколи не повторити у майбутньому. Перші злети і успіхи переживаєш також тут -  і почуття ці настільки яскраві, що досі згадую з посмішкою. Пам’ятаю, як пліч-о-пліч з учителями наполегливо готувалися до різноманітних конкурсів, олімпіад. Як згодом очікуєш телефонного дзвінка зі звісткою про результат. І як  почесно представляти школу вже на міських етапах.

Для мене школа стала другим домом, де завжди раді бачити, завжди раді моїм успіхам і горді за те, що росту і розвиваюсь у тому напрямку, який колись мені вказали тут. Школа – це місце. де прослідковується моя мініісторія: з моменту, як  уперше сіла за парту в цих стінах аж до моменту, коли шкільний дзвоник пролунав для мене востаннє. Яскравим спогадом залишились останні дні навчання в школі: день дитинства, таємна змова випускників 11-А, результатом якої стала велика усміхнена панда перед входом у школу та казковий випускний бал, який неодноразово переглядаємо, зібравшись разом з однокласниками.

Але не можна сказати, що історія на цьому завершується, бо знову і знову хочеться повертатися в стіни такого до болю рідного місця. І саме за це я дуже вдячна своїм педагогам. Саме вони роблять її такою!

Випускниця школи
Галина Лещишин
 

Категорія: Нам - 25 років | Додав: 65 (27 Лютого 2014)
Переглядів: 478 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Вхід на сайт
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2020
Зробити безкоштовний сайт з uCoz