Четвер, 24 Вересня 2020, 01:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Середня загальноосвітня школа №65 м.Львова

Меню сайту
Категорії розділу

Каталог статей

Головна » Статті » Ювілей » Нам - 25 років

Моя школа - мій другий дім

 Школа — це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє. (А. Барбюс)

 

Я навчаюсь у 10 класі середньої загальноосвітньої школи №65 міста Львова. За роки навчання все в ній стало рідним, усе стало своїм. Тут я зустріла вірних друзів і, як не дивно, тут вперше закохалась. Школа - це справді другий дім, адже саме тут ми проводимо більшу частину нашого часу, буваємо тут значно довше, ніж удома, щодень обговорюємо цікавинки, зміни, що відбулись у повсякденному житті. Скільки б років не пройшло, я пам’ятатиму час, проведений у  стінах рідного закладу, бо найкраще не забувається. Є злети і падіння, похвала і критика, тут загартовується дитячий дух, тут виховується Людина.

Бути учнем не так вже і просто. Важкі портфелі, багато книжок,  урізноманітнене домашнє завдання… Школа - це круговерть контрольних, самостійних, зрізів, тестів, підсумкових атестацій…Але ті знання і навички, які ми отримуємо натомість, є дуже важливими і неодмінно знадобляться у майбутньому. І найважливіше, що вона - досвідчений колектив педагогів, які поважають один одного і люблять кожного свого учня, як рідного.

Нещодавно у десятикласників перевіряли знання з української мови, математики та історії України і «нерви» також. Це було он-лайн тестування, щось на кшталт пробного ЗНО, щоб ми були готовими до найближчого майбутнього. Адже вже через рік  доведеться складати справжні тести, де вже не буде нікого і нічого знайомого, будеш  лише ти і твоє завдання. Я вважаю, що це була перевірка на міцність: чи готові ми до таких випробувань, які нас чекають, -  і ми впорались.

Мабуть, найбільше зі шкільного життя мені запам'яталося Свято останнього дзвоника, коли я закінчила дев'ятий клас: всі розчулені, проте горді того, що іспити позаду, а попереду безтурботне літо. Все ж було важко розставатися з людьми,  разом із якими  фактично прожила дев’ять років, важко усвідомлювати те, що бачитимемося набагато рідше. Хоча вже у вересні я познайомилась з новими однокласниками, з якими зараз спілкуємося, з якими стали дружньою сім'єю. 

Наступний рік буде для мене останнім у рідній школі, буде непросто прощатися з дитинством і вступати в доросле життя, але, на жаль, час не зупиниш і не змусиш його пливти поволі.

Пам'ятайте: школа - ваш другий дім, тож шануйте й бережіть його.

Олена Кандяк

учениця СЗШ №65 м. Львова

Категорія: Нам - 25 років | Додав: 65 (27 Лютого 2014)
Переглядів: 2737 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Вхід на сайт
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2020
Зробити безкоштовний сайт з uCoz